Доброго дня! Відповідно до погоджень, щодо співпраці між wwwtuz.mybb.ru  та всеукраїнським порталом для мисливців, рибалок та любителів природи HuntingUkrainewww.HuntingUkraine.com. відгукуючись на пропозицію останніх, - надати (написати) статтю про вельштер'єрів, користуючись такою нагодою хочу розповісти про цю породу, а заодно і познайомитись.
Проживаємо ми у м.Львові, собак моя сім'я тримала з діда прадіда, і це як правило були норніки, - такси. Особисто я тримав лайок, ягдтер'єра, бедлінгтон тер'єра,  бультер'єра,  німецьку вівчарку та ротвейлера.
Після останнього собаки, який згинув в 12 річному віці, я вже й в думках ніколи не мав заводити знову собаку, а тим більше  декілька і бути заводчиком.
Почалось все як і буває у всіх, напрочуд просто і банально, щоб якось вбити час, з маленьким синочком вирішив піти на Краківський ринок у відділ природа, просто подивитись, але сльози чотирирічного сина і купа його благань на кшталт  “тато я буду чемний, буду кормити та вигулювати”  дали свої плоди, які я пожинаю й досі, і як результат у нас з'явилась маленька чорна Цилька лєклєрка ( ... зі слів продавця. Назвали її Сицилія, бо тато нібито був саме звідти), ідентичну по зовнішньому вигляді собачку я бачив по телевізору, один в один  як англійський той тер'єр.
Дуже хороша собачка, але яка підходить тим хто сидить переважно вдома і любить сюсюкати до песика на дивані. Найбільш мене виводило з себе коли та малявка (тепер їй два роки і важить вона 2 кг. 200 гр.) під час прогулянки о 6-й ранку робила крик на три під'їзди, бігла за котами  та пітбулями а потім втікала до мене на руки.
Тому потай від дружини я вирішив завести дійсно собаку так собаку, і коли я побачив одного разу на виставці у Львові вельшів, я закохався в цю породу і вирішив придбати песика, тим паче, що я мисливець і по духу це відповідало і імпонувало мені. Спочатку появився вельш Аслан, дружину поставив перед фактом, що Цильку потрібно віддати, бо два пси це занадто, але вирок був не на мою користь, - “ми вже до неї привикли”, і лише коли показав статтю про те що коли їй 2-3 кг. а кобелю 9-10 кг. можна не вгледіти і сука може не розродитись, отримавши добро, я тим самим в свою чергу ощасливив Цилькою свою куму.
Після того коли Аслан залишився сам, він почав гризти меблі. Беручи за основу приказку “клин клином вишибають”, я привіз йому з Москви іншу даму серця - Сіверську Цильду (з питомника Сіверський) а через деякий час взяв і Діну з Києва (питомник Каравелла Бріз).
Так, того не хотячи,  я став заводчиком  вельштер'єрів.

Що можна розповісти про цю породу? Насамперед хотів би почати з того, що це виключно моя суб'єктивна точка зору, в якій я намагався акумулювати всю інформацію про цю породу з різних джерел (яка інколи входила в  протиріччя одна одній), та власного досвіду.
Слід сказати, що  вельштер'єри мало розповсюджені на теренах України і відповідно невідомі для великого загалу любителів собак, не те що мисливців. Більшість при першому побаченні вельша плутають його з ердельтер'єром, оскільки вже бачили як фокса так і ягда.

Відразу хочу сказати, що пильний вельштер'єр спокійний та уважний спостерігач, він більш слухняний ніж інші тер'єри.  Вельштер'єр – прямий нащадок староанглійського чорно – підпалого  тер'єра. Він, як і його пращур був виведений в основному для травлі пацюків (щурів). Цей вид розваг на той час був дуже популярним серед робочого люду і набув  широкого розповсюдження  в XVII-XIX століттях по всій території Англії. Спритність і сила  вельштер'єра дозволили йому конкурувати  у таких розвагах і з іншими тер'єрами. За рахунок 
відбору, в послідуючих поколіннях було закріплено ті якості, які притаманні сучасним  вельштер'єрам, а саме “тер'єристість”. Теперішня назва була закріплена в стандарті породи в 1886 році. Починаючи з кінця  XIX століття  приваблива зовнішність і спокійний норов швидко зробили цю собаку виставковою. Слід сказати, що незважаючи на це, навіть через багато поколінь ця порода не втратила своїх робочих якостей, якими  вельштер'єр завдячує майже чотиристарічній селекції породи.
На перший погляд може скластися хибне враження, що  вельштер'єр поступається  в мисливських якостях як фокстер'єру так і ягдтер'єру, але як свідчать останні дані і власні спостереження, вельштер'єр вдало використовується в якості норової собаки по лисиці, єноту та борсуку. Крім того, він є непоганим загонщиком, іде по кров'яному сліду, а також добре піднімає птицю і дістає її з води.

Особливу увагу слід звернути на те, що як правило  вельштер'єр – це собака одного господаря. Він з задоволенням працює лише для однієї людини і психологічно залежить від неї, що безперечно знижує привабливість породи в очах мисливців.
З повною відповідальністю можу заявити, що при належній притравці та тренінгу вельш робиться чудовим а буває і видатним помічником на практичній охоті в будь – яку пору року.
Маючи невеликі габарити ця собака чудово почувається і в квартирі, а останнім часом її використовують безпосередньо як охоронця, що на мою думку заподіюється непоправна шкода породі, оскільки це насамперед мисливець.

Отже, вельштер'єр (або уельський тер'єр):

Країна: Об'єднане королівство Великобританія.
Загальний вид. Нарядний, виразний, пропорційно складений,  компактний.
Поведінка і характер. Слухняний, добре  управляємий, лагідний.
Характер врівноважений, веселий, дуже рідко боязкий.
Безстрашний мисливець, але не агресивний, хоча у випадку  необхідності  здатний тримати  звіра.

Офіційний стандарт, - вельштер'єра.

Вельштер'єр.

В Англії вельштер'єр відомий вже давно, але його чистопородне розведення почалось лише з другої половини  XIX століття. Стандарт породи був розроблений  в 1885 році, а затверджений в 1886 році.

СТАНДАРТ ФЦІ № 78 (від 20.01.1998)

ПОХОДЖЕННЯ: Англія.

ЗАСТОСУВАННЯ: Тер'єр.

КЛАСИФІКАЦІЯ ФЦІ: Группа 3. Тер'єри.
СЕКЦІЯ 1. Крупні і середнього розміру тер'єри.
Без випробовування робочих якостей.

ЗАГАЛЬНИЙ ВИД: Елегантний, діловий, гармонійний і компактний.

ПОВЕДІНКА І ТЕМПЕРАМЕНТ: Прив'язаний до людей, слухняний і легко керований. Життєрадісний і збиточний, рідко сором'язливий. Задиристий і безстрашний, але точно не агресивний, хоча завжди здатен постояти за себе при необхідності.

ГОЛОВА
Черепна частина: Череп плоский, в міру широкий між вухами.
Перехід від  лоба до морди: Не дуже визначений.

ЛИЦЕВА ЧАСТИНА
Мочка носа: Чорна.
Морда: Середньої довжини від  перелому до кінчика мочки носа.
Щелепи і зуби: Щелепи міцні, чітко виражені, достатньо глибокі, з сильною хваткою, з досконалим, правильним ножницеобразним прикусом, тобто верхні зуби щільно перекривають нижні і стоять перпендикулярно щелепам.
ОЧІ: Невеликі, поглиблені, темні; виражені, які вказують на темперамент. Круглі, випуклі очі не бажані.

ВУХА: Висячі на хрящі, трикутні, невеликі, не дуже тонкого полотна, посаджені доволі високо, направлені вперед і близько до щелеп.

ШИЯ: Середньої довжини і помірної товщини, злегка змикається, під нахилом елегантно входить в плечі.

КОЛОДКА
Спина (от холки до маклоків): Коротка.
Поясниця: Міцна.
Груди: Хорошої глибини, в міру широкі. Ребра зведені.

ХВІСТ: Добре посаджений, але держиться не занадто весело. Зазвичай купіруваний.

ПЕРЕДНІ КІНЦІВКИ: Ноги прямі і мускулисті, володіючи  масивним кістяком.
Плечі: Довгі, косі.
П'ясті: Вертикальні, міцні.

ЗАДНІ КІНЦІВКИ: Сильні.
Бедра: Мускулисті, Доброї довжини.
Скакальні суглоби: Добре вигнуті, плюсни короткі, з масивним кістяком.

ЛАПИ: Невеликі, округлі, котячі.

РУХИ: Передні і задні кінцівки  виносяться прямо вперед і паралельно. Лікті переміщуються чітко назад, працюючи без хиб по бокам корпусу, коліна не вивернуті а ні в середину а ні на ззовні.

ШЕРСТЬ: Дротяноподібна, жорстка, дуже щільна і густа. Одинарна сорочка не бажана.

ОКРАС: Рудо-бурий з чорним чепраком є бажаніший, або з чорно-сірим чепраком, без чорних штрихів на пальцях. Чорний колір нижче скакальних суглобів в вищій мірі не бажаний.

РАЗМІР: Висота в холці не перевищує 39,5 см (15,5 дюйм.).

ВАГА: 9-9,5 кг (20-21 фунт.).

ДЕФЕКТИ: Будь-які відхилення від вищевказаних пунктів повинно  розцінюватись як недоліки або пороки  в залежності від ступеню вираженості.
ПРИМІТКА: Пси (кобелі) повинні мати два явно нормальних сіменника, повністю  опущених в мошонку.

З історії розповсюдження вельштер'єра.

В Росію вельштер'єрів почали завозити на початку 70-х років минулого століття. В нашій країні розвиток породи пішов по двох напрямках. В мисливських організаціях вельштер'єрів готували як норну собаку для  охоти на лисицю, борсука і єнота. Деякі мисливці працювали з ними по качці і по копитним.

Вельші робочого типу виглядали дещо простіше, ніж виставочні: вони більш міцніші і широколобі. У робочого пса обов'язково повинна бути більш  жорстка шерсть, тому що на м'яку налипають сніг, реп'яхи і глина. Щодо роботи, то можна зустріти різних собак. Одні вельші працюють краще по борсуку, інші – по лисиці. Не всі собаки працюють хваткою, більшість обмежуються просто обгавкуванням. Але, ті з собак, що працюють хваткою, більшість беруть звіра лише по місцю. Така робота виключає травми. На відміну від ягдтер'єрів, рідко який вельш піде напролом, в більшості своїй це думаюча інтелігентна соціалізована собака, в руках умілого мисливця вельштер'єр стає  універсальною собакою.

На сьогоднішній день є такі вельші, з якими їх власники не ходять на охоту і не возять на притравки. Тому з такими собаками потрібно багато гуляти.  Вони можуть бути чудовими супутниками при туристичних рейдах, заміських прогулянках, бути чудовими охоронцями як на дачі так і в квартирі.

Зусиллями заводчиків і кінологів багато було зроблено задля того, щоб вельш затвердився в Росії та на теренах колишнього радянського союзу як мисливська собака.
На сьогоднішній день його популярність зростає,  завдяки універсальності, врівноваженій психіці, соціалізованості, невибагливості до утримання та стійкості до різних кліматичних умов перебування.
____________________________________

Заводчик вельштер'єрів Цяпало Роман Михайлович.(з/п from T.U.Z.)
конт. тел. 0677640373, 0502081099
Веб сторінка http://tuz.mybb.ru

Отредактировано Remer (2009-11-23 12:02:22)