Вельштнр'єр Аслан на регіональному чемпіонаті серед норових собак англійських порід «Англійський джентльмен»

Про ці змагання я знав заздалегідь, коли організатори їх ще тільки планували і запрошували мене та інших вельшатників з Західної України взяти участь у них.
Багато хто відмовився через далеку дорогу, обмаль часу та відверто кажучи брак коштів, криза є криза.
Я ж прочитавши правила змагань та запевнення з боку організаторів що прикладеться максимум зусиль для об’єктивного суддівства, з тим щоб люди були задоволені і в подальшому приїхали ще й не раз.

Початок був багатообіцяючим, і він мені відверто кажучи дуже сподобався. Це насамперед ноу-хау в плані магнітних карточок з нумерацією які потім витягували і визначали по них порядковий номер участі у цих змаганнях, який залишався на пам'ять в учасника цих змагань,

проплата частинами за кожен пуск (один пуск 150 грн.), що для багатьох здешевило подальшу участь у цих змаганнях, оскільки після першого кола знялось 16 собак, що скоротило і по суті час змагань загалом. Це було виправдано багатьма чинниками, оскільки це був не чемпіонат України, економічна криза не лишень в Україні а й в Европі, невдале місцезнаходження цього дійства, оскільки багатьом прийшлось долати 1000 км. до нього (особисто мені зі Льова до м. Дніпропетровська поїздом + квиток на сина + оплата за пса + доїзд до самої нори).
Цікавим для багатьох був і сам формат змагань – два пуски по лисиці в пеподібній норі («МН») потім кращі собаки по кожній з породи кобель і сука могли безкоштовно прийняти участь по пуску на лисицю в норі вісімка для здобуття кубку «Англійський Джентльмен» при цьому в залік ішли дві попередні роботи по пешці.

Все би було гаразд, якби не одне але, яке я не хочу щоб пройшло повз тих які там були, бо особисто у мене залишився неприємний осад, оскільки і тут мені дещо попсували настрій і ці приємні хвилини на цьому дійстві.
Це насамперед недотримання самого положення (п. 4.8 положення чітко записано «Власники собак, різних порід, які зайняли 1 місця в індивідуальній першості, нагороджуються призами, виділеними на змагання Президією Дніпропетровського обласного осередку ФМСУ. Заохочувальним призом також нагороджується власник наймолодшої собаки, яка спрацювала в двох пусках»), або ви шановні організатори не запрошуйте в подальшому тих кого не бажаєте бачити або відразу в самому положенню передбачте ряд засторог, як то: «призи видаються лише по урочистому закінченню змагань і то невідомо конкретно коли і о котрій годині» чи наприклад: «лисиці нумеруються, але їх нумерацію знають тільки обрані, а хто хоче і не довіряє той може біля них сидіти і прослідковувати їх черговість», чи то: «в залежності від собаки під нього пускають того чи іншого лиса» і т. д., я вже не кажу про інші спірні моменти про які знають лишень експерти, просто мені в ці хвилини було дуже образливо, чому до цього часу всіх сприймають за гоїв, всі ж читати вміють і не лишень,  і ви не уявляєте, якої сили волі це мені коштувало щоб не вийти з рівноваги, а це все нерви, і задля чого.
Так, коли повідомили що маю пускати свою собаку – вельштерьера - Аслан, вже на норі коли побачили з обличчя хто це то виявилось, що це ходова лисиця і її потрібно притримати на вісімку, хоча до цього вже по ній пускали попередньо собак по цій норі, а для мого знйшовся інший лис, якого тільки вчора викопали з природної нори (це вже порушення бо я ніколи не даю таких лисів на нору, вони повинні пройти адапційний період хоча б в десять днів, під час яких можуть проявитись серед іншого захворювання, як то сказ).
Погоджуюсь з тими, які кажуть що собака повинен працювати по любому лису, але закон підлості, хто так стверджував то їхнім вихованцям на другий пуск якраз попався даний лис і останні спрацювали по ньому на диплом другого ступеню (а до того мали лише одні перші), але це ж по жеребу і в порядку черговості. Ніхто не просить особливого ставлення, але щоб воно було особливим та рівноцінним до всіх учасників.

В п. 4.8 положення чітко записано «Власники собак, різних порід, які зайняли 1 місця в індивідуальній першості, нагороджуються призами, виділеними на змагання Президією Дніпропетровського обласного осередку ФМСУ. Заохочувальним призом також нагороджується власник наймолодшої собаки, яка спрацювала в двох пусках».

Але незважаючи на те, що мій собака вельш тер’єр Аслан серед породи вельштер’єрів (яких було шість на цих змагах) отримав перше місце (загалом четвертий серед всіх порід собак, які приймали участь в кількості 45), ми приз так і не отримали  (як казала моя покійна мамця, царство їй небесне, - «Ромцю, не з нашим щастям»), на наше прохання, оскільки змагання вже закінчились а урочиста частина вручення призів затягувалась, з великими потугами нам вручили лише два дипломи другого ступеню,  кубок «Лучший в породе» и розетку «Лучший кобель вельштерьер».

На поїзд ледве встигли, за 10 хв. до його відправлення. Можливо й приз ще знайде свого героя (Аслана).

Аслан серед 45 собак був 4 (четвертим), в ці хвилини згадував слова покійного Теніка: "ето ж надо, на трьох лапах, а што ж би он тогда витворял, если би имел полноценних четире лапи".
Перед Асланом попереду сталм гладкошерсні фокстер'єри. Вразила і сподобалась тишина при якій проводились змагання, не було характерних візгів гарчання та завивань зі сторони собак, всі соби вели себетихо і соціалізовано за винятком роботи на норі.

Окремо, хотів би сказати велике спасибі та подякувати хлопцям з Дніпра – Лисаку Олегу Івановичу за теплий прийом, крівлю над головою і підтримку, та його друзям  Волошину Ігорю Семеновичу і Чернець Леонтію Антоновичу (заїдливим любителям ягдтер’єрів). Експертам та нормастерам, які спрацювали на добре. Секретарю Зайцевій Маріні.

Не все так погано у нашому домі.

Вибачайте, якщо щось не так, але повинен був висловитись, щоб  для себе було легше і для інших, щоб зробили висновки для себе.
Не звик загортати в папірці.

Чим більше пізнаю людей, тим більше люблю собак.